Кримінальна відповідальність військових у 2026 році: СЗЧ, дезертирство і невиконання наказу

Кримінальна відповідальність військових у 2026 році: СЗЧ, дезертирство і невиконання наказу

Кримінальні справи щодо військових — це та категорія, де від першої ж слідчої дії залежить усе: чи залишиться людина на службі, чи отримає вирок за тяжкою частиною статті, чи втратить виплати й вислугу. Причина в тому, що законодавство воєнного часу майже не залишає суду простору для «м'якшого» рішення: за самовільне залишення частини (СЗЧ), дезертирство, невиконання наказу та низку суміжних складів умовне покарання прямо виключене законом.

Тому захист тут будується не на проханні «зглянутися», а на юридичній роботі: правильна кваліфікація, відсутність складу злочину, добровільне повернення на службу і — за наявності підстав — звільнення від кримінальної відповідальності за спеціальною нормою. Нижче — розбір чинних норм станом на жовтень 2026 року та практики Верховного Суду і Конституційного Суду України.

---

Які склади злочинів реально застосовуються

Кримінальна відповідальність військовослужбовців — це Розділ XIX Кримінального кодексу України («Злочини проти встановленого порядку несення військової служби», ст. 401–435). Суб'єктом цих злочинів може бути лише військовослужбовець ЗСУ, СБУ, Нацгвардії, Держприкордонслужби, інших військових формувань, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, а також військовозобов'язані та резервісти під час зборів (ст. 401 КК). Цивільна особа за ці статті відповідати не може — але може відповідати за співучасть.

• СЗЧ — ст. 407 КК: самовільне залишення частини чи місця служби, а також нез'явлення вчасно без поважних причин (з відпустки, лікування, відрядження, при переведенні).

• Дезертирство — ст. 408 КК: те саме діяння, але з метою ухилитися від військової служби взагалі.

• Ухилення від військової служби — ст. 409 КК: шляхом самокалічення, симуляції хвороби, підроблення документів чи іншого обману, а також відмова від несення обов'язків служби.

• Непокора — ст. 402 КК: відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу.

• Невиконання наказу — ст. 403 КК: невиконання наказу без ознак непокори, якщо це спричинило тяжкі наслідки.

• Самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю — ст. 429 КК: найтяжчий «бойовий» склад.

Пороги для СЗЧ. Злочином є відсутність понад три доби (ч. 1 ст. 407 КК) або понад десять діб / понад місяць (ч. 2–3 ст. 407 КК). Відсутність до трьох діб включно складу злочину не утворює — це дисциплінарний проступок за Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Санкції в умовах воєнного стану. Закон України № 2839-IX від 13.12.2022 (підписаний 24 січня 2023 року) суттєво посилив відповідальність і виклав ч. 5 ст. 407 КК у новій редакції:

• ч. 5 ст. 407 КК (СЗЧ у воєнний стан або в бойовій обстановці) — позбавлення волі на строк від 5 до 10 років;

• ч. 3 ст. 403 КК (невиконання наказу у воєнний стан або в бойовій обстановці) — позбавлення волі від 5 до 8 років (до 2023 року було 3–7 років);

• ч. 4 ст. 408 КК (дезертирство у воєнний стан або в бойовій обстановці) — позбавлення волі від 5 до 12 років;

• ч. 4 ст. 402 КК (непокора у воєнний стан або в бойовій обстановці) — позбавлення волі від 5 до 10 років.

Оскільки санкція ч. 5 ст. 407 КК — до 10 років, за класифікацією ст. 12 КК це тяжкий злочин, а строк давності притягнення до відповідальності — 10 років (ст. 49 КК). Важливо: перебіг давності зупиняється, поки особа ухиляється від слідства чи суду, тому «перечекати» цю ситуацію неможливо.

> Принципово: конкретна редакція статей і санкції змінюються швидко. Перед будь-яким рішенням треба звіряти чинну редакцію статті на дату діяння — це прямо впливає і на кваліфікацію, і на строки давності.

---

Розмежування складів: де насправді виграється справа

СЗЧ чи дезертирство

Різниця — в умислі. При СЗЧ особа тимчасово полишає службу; при дезертирстві (ст. 408 КК) вона має мету ухилитися від військової служби взагалі. Наявність такої мети зобов'язана довести сторона обвинувачення — і якщо мета не доведена, дезертирство «перетворюється» на СЗЧ. А це прірва за наслідками: 5–10 років проти 5–12 років із іншою логікою подальшого повернення на службу.

Мета зазвичай доводиться сукупністю обставин: чи особа поверталася сама, чи контактувала з командирами, чи забирала документи, чи намагалася перетнути кордон, чи планувала служити далі. Кожен із цих фактів — предмет окремої перевірки захисником.

Непокора чи невиконання наказу

Тут розмежування йде за формою вини і наслідками:

• ст. 402 (непокора) — склад формальний: достатньо самої відкритої відмови чи умисного невиконання наказу, наслідки не обов'язкові. Відмова має бути демонстративною, часто в присутності свідків;

• ст. 403 (невиконання наказу) — склад матеріальний: обов'язкові тяжкі наслідки (загибель людей, втрата позицій, зрив завдання, аварія тощо).

Практичні лінії захисту за ст. 403 — доведення, що наказ був неконкретним за змістом, виконати його було об'єктивно неможливо (немає боєприпасів, техніка несправна, немає особового складу) або стан здоров'я унеможливлював виконання (тут працює чинний висновок ВЛК). Якщо умислу не було і тяжкі наслідки не настали — складу злочину немає.

Окремо: законність наказу

Ст. 41 КК прямо визначає правила:

• наказ є законним, якщо він відданий належною особою, у належному порядку, в межах її повноважень, за змістом не суперечить законодавству та не пов'язаний з порушенням конституційних прав і свобод людини;

• особа не підлягає кримінальній відповідальності за відмову виконати явно злочинний наказ (ч. 3 ст. 41 КК);

• якщо ж особа виконала явно злочинний наказ — вона відповідає на загальних підставах (ч. 4 ст. 41 КК);

• якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати злочинності наказу — відповідає лише той, хто наказ віддав (ч. 5 ст. 41 КК).

Це не «теоретичне» питання: захист у справах про непокору найчастіше саме тут і будується — на з'ясуванні, чи був наказ законним, чи був він конкретним, чи належна особа його віддала і чи є докази ознайомлення з ним.

---

Що змінилося у 2026 році

1. Безальтернативний арешт скасовано. Раніше ч. 8 ст. 176 КПК вимагала: у воєнний стан для військовослужбовців, підозрюваних за ст. 402–405, 407, 408, 429 КК, застосовується виключно тримання під вартою. Рішенням від 24 червня 2026 року Конституційний Суд України цю норму визнав неконституційною, а втрату нею чинності відтермінував на три місяці — до 24 вересня 2026 року, щоб парламент устиг змінити законодавство. Практичний наслідок: тепер слідчий суддя оцінює конкретні ризики за ст. 177 КПК і може обрати заставу, домашній арешт чи інший м'якший запобіжний захід. Це найважливіша процесуальна зміна року для цієї категорії справ.

2. Верховний Суд уточнив вимогу «вперше». Постановою від 22 липня 2026 року у справі № 731/585/25 Касаційний кримінальний суд ВС зазначив: скористатися спеціальним механізмом звільнення від відповідальності (ч. 5 ст. 401 КК) неможливо, якщо в діях особи є повторність, сукупність (крім ідеальної) або рецидив. Два розділені в часі епізоди СЗЧ — це вже не «вперше».

3. Звільнення від відповідальності доступне навіть після вироку. У справі № 203/1612/22 Касаційний кримінальний суд ВС дійшов висновку, що ч. 5 ст. 401 КК може бути застосована і до особи, яку вже засуджено — якщо вона виявила бажання продовжити службу і має погодження командира. Закон не вимагає для цього певного процесуального статусу. Для захисту це означає: робота з касаційною скаргою і клопотанням про звільнення від відповідальності має сенс на всіх стадіях.

4. Спрощене повернення зі СЗЧ завершилось. До 20 вересня 2026 року включно діяла урядова програма, за якою повернутися до служби можна було за прискореною процедурою (для тих, чиє СЗЧ було зафіксоване до 12 червня 2026 року). За офіційним роз'ясненням Міністерства оборони, після 20 вересня повернення відбувається на загальних умовах — через підрозділи Військової служби правопорядку, батальйони резерву тощо. Наслідки: довший процес, пізніше відновлення грошового забезпечення і відсутність можливості самостійно вибрати частину.

5. Період СЗЧ не зараховується до служби. За Законом № 4392-IX від 30.04.2025 та ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» час від дня самовільного залишення частини до дня повернення не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та вислуги років для надбавок і пенсії. Грошове, продовольче й речове забезпечення на цей період припиняється і поновлюється з дня фактичного повернення. Міф про «виплатять усе за період відсутності» не відповідає закону.

---

Звільнення від кримінальної відповідальності за перше СЗЧ або дезертирство

Ключова норма — ч. 5 ст. 401 КК України (введена Законом № 3902-IX). Вона дозволяє звільнити від кримінальної відповідальності особу, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення за ст. 407 або ст. 408 КК, за сукупності умов:

1. особа добровільно звернулася з клопотанням до слідчого, прокурора або суду про намір повернутися до своєї чи іншої військової частини для продовження служби;

2. є письмова згода командира (начальника) військової частини на продовження служби цією особою.

Процедура врегульована ст. 286–288 КПК: прокурор, встановивши підстави, складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності і разом зі згодою командира надсилає його до суду без проведення досудового розслідування в повному обсязі. Суд ухвалою закриває провадження та зобов'язує особу не пізніше 72 годин після набрання ухвалою законної сили прибути до частини (ч. 3 ст. 288 КПК). З дня прибуття служба і контракт продовжуються, поновлюються виплати й соціальні гарантії.

Про що важливо знати наперед:

• норма не має кінцевої дати — вона діє, поки діє воєнний стан і поки чинна ч. 5 ст. 401 КК;

• «вперше» — критична умова. Друге СЗЧ, самостійні епізоди, незнята судимість за ст. 407/408 — і механізм не працює;

• згода командира — найскладніший документ. Командир колишньої частини не зобов'язаний її давати. Закон допускає згоду командира іншої частини, тому пошук підрозділу, готового прийняти військовослужбовця, зазвичай починається ще до подання клопотання. За роз'ясненням Міноборони, рекомендаційні листи враховуються від бойових бригад пріоритетного комплектування;

• сам факт повернення провадження не закриває. Кримінальне питання вирішується окремо — ухвалою суду;

• друге СЗЧ після ухвали суду закриває шлях назавжди — це фактично «вихід із програми»;

• окрема загальна підстава — ч. 4 ст. 401 КК: звільнення від кримінальної відповідальності згідно зі ст. 44 КК із застосуванням заходів Дисциплінарного статуту ЗСУ. Вона застосовується рідше і потребує окремого обґрунтування.

---

Чому «умовного» покарання тут немає

Це найжорсткіший елемент воєнного законодавства. Згідно із Законом № 2839-IX, за кримінальні правопорушення, передбачені ст. 403, 405, 407, 408 і 429 КК, вчинені в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, не застосовуються:

• ст. 69 КК — призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом;

• ст. 75 КК — звільнення від відбування покарання з випробуванням («умовний» строк).

Тобто за ч. 5 ст. 407 КК суд не може призначити менше 5 років і не може відпустити засудженого під іспитовий строк. Практика Верховного Суду це підтверджує: в одному з проваджень щодо невиконання наказу в умовах воєнного стану апеляційний суд скасував звільнення від відбування покарання з випробуванням, і ВС з цим погодився, наголосивши на підвищеній суспільній небезпечності таких діянь.

Що з цього випливає для стратегії захисту: єдиний реальний шлях уникнути позбавлення волі — не «пом'якшення», а юридичні конструкції, які змінюють саму кваліфікацію або припиняють провадження:

1. відсутність складу злочину (не було «самовільності», були поважні причини, не було наказу чи він був явно злочинним, не було тяжких наслідків за ст. 403);

2. перекваліфікація ст. 408 → ст. 407 (доведення відсутності мети ухилитися від служби «взагалі»);

3. звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 401 КК;

4. закриття провадження з інших передбачених законом підстав (ст. 284 КПК), зокрема через порушення процесуальних строків і вимог до повідомлення про підозру.

---

Три поширені міфи, які дорого коштують

Міф 1: «збіг тяжких обставин» — це норма, яка скасовує відповідальність за СЗЧ. Ні. «Вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин» — це обставина, яка пом'якшує покарання (п. 5 ч. 1 ст. 66 КК), а не підстава для звільнення від відповідальності. Верховний Суд у справі № 295/8165/23 прямо роз'яснив: судова практика визнає такими обставинами смерть або тяжку хворобу близької особи, хворобу винного, втрату роботи, складні житлові умови, важкий матеріальний стан тощо, але вони не скасовують склад злочину. Втім, це вагома зброя в захисті — і збирати такі докази треба документально й заздалегідь. Поважні причини, які дійсно виключають склад, — це поранення, госпіталізація, полон, обставини непереборної сили, документовані незаконні дії командування.

Міф 2: «тридобовий поріг для СЗЧ скасують/уже скасували». Правила не змінювалися: ч. 5 ст. 407 КК у 2025–2026 роках не редагувалася. У Верховній Раді зареєстровано законопроєкти (зокрема № 13260), які пропонують переглянути відповідальність за військові злочини — і навіть скасувати ч. 5 ст. 401 КК, тобто прибрати механізм звільнення від відповідальності. Це законопроєкти, а не чинні норми: станом на кінець вересня 2026 року № 13260 пройшов лише перше читання (4 вересня 2025 року). Планувати захист «під законопроєкт» — помилка.

Міф 3: «достатньо приїхати в частину — провадження закриють». Повернення — необхідний, але недостатній крок. Потрібні: письмова згода командира, звернення з клопотанням до слідчого/прокурора/суду і ухвала суду про звільнення від кримінальної відповідальності. Без цього провадження триває, і особу можуть затримати вже в новій частині. Окремо: будь-які пояснення без адвоката — ризик. Фраза «не збирався повертатися» в протоколі перетворює ст. 407 на ст. 408.

---

Інші зміни, які варто тримати в полі зору

• КСУ та ст. 616 КПК. Рішенням від 15 липня 2026 року Конституційний Суд визнав неконституційним припис, за яким підозрюваний чи обвинувачений, який перебуває під вартою, міг лише просити прокурора ініціювати перед судом питання про скасування запобіжного заходу для проходження військової служби. Втрату чинності відтерміновано (6 місяців), щоб Верховна Рада встигла запровадити новий механізм — без залежності від дискреції сторони обвинувачення.

• Триваючий характер СЗЧ. Кримінальний проступок вважається припиненим із моменту добровільного повернення або затримання. Касаційний кримінальний суд ВС (грудень 2025 року) зазначив, що момент звернення військовослужбовця, який самовільно залишив місце служби, до військової спеціалізованої прокуратури з проханням вирішити питання подальшого проходження служби свідчить про припинення злочину. Це означає: чим раніше людина юридично «легалізує» свій статус, тим коротший період інкримінується.

• Експертизи. У справах за ст. 409 (симуляція хвороби, самокалічення) та у справах про дезертирство вирішальними часто стають судово-психіатрична і судово-медична експертизи — заявляти їх треба вже на стадії досудового розслідування.

---

Як виглядає робота адвоката в такій справі

1. Встановити процесуальний статус. Чи внесено відомості до ЄРДР, за якою саме статтею і частиною, чи оголошено розшук, які запобіжні заходи застосовані. Родичам і самій особі без адвокатського запиту доступу до цієї інформації фактично немає.

2. Перевірити кваліфікацію і провести розмежувальний аналіз: ст. 407 vs ст. 408; ст. 402 vs ст. 403; чи інкримінована «бойова обстановка» обґрунтована (її визначення дано в примітці до ст. 402 КК: обстановка безпосереднього застосування зброї та техніки проти супротивника, що починається і закінчується з наказу про вступ у бій або з фактичного початку бою).

3. Зафіксувати і документально підтвердити поважні причини: лікарняні, висновки ВЛК, документи про полон, службові документи про відрядження й розпорядження командирів (усні накази — найризикованіша ситуація, саме тут найчастіше безпідставно інкримінують СЗЧ), сімейні обставини.

4. Оскаржити запобіжний захід — після рішення КСУ про ч. 8 ст. 176 КПК у слідчого судді значно ширший вибір, і доводиться не «відсутність ризиків загалом», а відсутність конкретних ризиків за ст. 177 КПК.

5. Ініціювати механізм ч. 5 ст. 401 КК: клопотання, лист-погодження командира, контроль руху матеріалів до суду (ст. 286–288 КПК), за потреби — на стадії апеляції чи касації, включно зі справами, де вирок уже ухвалено.

6. Працювати з вироками і забезпечити недопущення погіршення становища — оскарження апеляційних рішень, які скасовують «умовне» покарання, розрахунок строків тримання під вартою, підстави для закриття провадження.

Окремий блок — доказова робота з матеріалами, які надає командування (службові розслідування, рапорти). За оцінками адвокатської спільноти, такі матеріали часто бувають неповними: вони описують факт відсутності, але не причини. Саме тому захист починається з відновлення повної картини подій, а не з суду.

Пов'язані матеріали: Повернення з СЗЧ та переведення — як виглядає процедура повернення крок за кроком; Відпустки військовослужбовців у 2026 році — чому без наказу про відпустку поїздка перетворюється на СЗЧ; Грошове забезпечення військовослужбовців — що саме припиняється на час відсутності; Демобілізація та звільнення — законні підстави залишити службу без ризику кримінальної справи; Виплати при пораненні, лікування та реабілітація — коли причина відсутності підтверджується медично; Статус УБД; Бронювання працівників.

---

Джерела

1. Кримінальний кодекс України (від 05.04.2001 № 2341-III): ст. 41 (виконання наказу), ст. 44 (звільнення від кримінальної відповідальності), ст. 66 (обставини, що пом'якшують покарання), ст. 69, ст. 75, ст. 401 (поняття військового злочину, ч. 4 та ч. 5), ст. 402 (непокора), ст. 403 (невиконання наказу), ст. 407 (СЗЧ), ст. 408 (дезертирство), ст. 409 (ухилення), ст. 429 — тексти статей: kodeksy.com.ua/kriminal_nij_kodeks_ukraini, protocol.ua (перехресна звірка; zakon.rada.gov.ua обмежує доступ ботів).

2. Кримінальний процесуальний кодекс України: ст. 176 (запобіжні заходи), ст. 177–178, ст. 183, ст. 284, ст. 286–288 (звільнення від кримінальної відповідальності), ст. 616. — zakon.rada.gov.ua.

3. Закон України від 13.12.2022 № 2839-IX «Про внесення змін до КУпАП, КК України та інших законодавчих актів щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» — посилення санкції ч. 3 ст. 403 КК та виключення застосування ст. 69 і ст. 75 КК за ст. 403, 405, 407, 408, 429 КК. — zakon.rada.gov.ua/laws/show/2839-20.

4. Закон України від 20.08.2024 № 3902-IX — запровадження ч. 5 ст. 401 КК (звільнення від кримінальної відповідальності за перше СЗЧ чи дезертирство). — zakon.rada.gov.ua/laws/show/3902-20.

5. Закон України від 30.04.2025 № 4392-IX та ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» — незарахування періоду СЗЧ до служби і вислуги, припинення забезпечення. — zakon.rada.gov.ua/laws/show/4392-20.

6. Рішення Конституційного Суду України від 24.06.2026 щодо неконституційності ч. 8 ст. 176 КПК (безальтернативне тримання під вартою); Рішення від 15.07.2026 № 7-р(II)/2026 щодо ст. 616 КПК. — ccu.gov.ua.

7. Постанова Касаційного кримінального суду ВС від 22.07.2026 у справі № 731/585/25 (умова «вперше» для ч. 5 ст. 401 КК) та постанова у справі № 203/1612/22 (можливість звільнення від відповідальності засудженої особи). — reyestr.court.gov.ua, supreme.court.gov.ua.

8. Постанови ВС у справах № 295/8165/23 та щодо припинення триваючого злочину СЗЧ — роз'яснення про «збіг тяжких обставин» як пом'якшуючу обставину та момент припинення злочину. — reyestr.court.gov.ua.

9. Міністерство оборони України, роз'яснення «Як працює добровільне повернення із СЗЧ після 20 вересня» (21.09.2026). — mod.gov.ua.

10. Дисциплінарний статут Збройних Сил України (Закон України від 24.03.1999 № 551-XIV) — дисциплінарна відповідальність за відсутність до трьох діб. — zakon.rada.gov.ua.

11. Безоплатна правова допомога — legalaid.gov.ua.

> Матеріал має інформаційний характер і не є індивідуальною юридичною консультацією. Кваліфікація діяння, строки та перспективи залежать від конкретних обставин, дат і матеріалів провадження. Норми воєнного часу змінюються швидко — перед прийняттям рішень звіряйте чинні редакції статей на дату діяння.

Адвокат Ольга Лепій 📞 096 460 52 10 🌐 advokat-lepiy.com.ua 💬 t.me/advokat_lepiy